Georges Nivat
Жорж Нива


 

Биография

(франц.) (англ.)

 

Книги

 

Статьи

 

Библиография


"╢вропа метаф╕зики
та картопл╕"

ЗМ╤СТ

Слово до укра╖нського читача

╢вропа п╕сля 1989 року, розбита мр╕я

Хто бо╖ться ╕стор╕╖?

╢вропа метаф╕зики та картопл╕

Коротка в╕дпов╕дь М╕лану Кундер╕

Центральна ╢вропа: В╕льно — Дорнах

Н╕жн╕ кроки Марка Шагала

╤сайя Берл╕н, скептичний спостер╕гач

Гогольград

Пушк╕н, «аф╕нянин серед ск╕ф╕в»

Щоденник Толстого

Чеховська «шагренева шк╕ра»

Ясна прозор╕сть Льоруа-Больйо

Рел╕г╕йн╕ риси рос╕йського ате╖зму

Вершники Апокал╕псиса

«Добряк» Стал╕н

Уроки нелюдськост╕

«Час зла» Добр╕ци Чосича

Горенштейн, або духота

Т╕н╕ забутих предк╕в

Ки╖в — Москва: що д╕лити, м╕ф чи спадщину?

«Вправи з╕ свободою». Бес╕да з Леон╕дом Ф╕нбер╜ом

Дар зустр╕ч╕. Бес╕да з Костянтином С╕говим

╢вропе╓ць у Ск╕ф╕╖. Вадим Скурат╕вський


Georges Nivat

web — Alexei Grinbaum

2001


Т╕н╕ забутих предк╕в

Ф╕льм Серг╕я Параджанова «Вогнян╕ кон╕» (саме так називався у Франц╕╖ шедевр Параджанова «Т╕н╕ забутих предк╕в» - В.К.) з'явився на екранах у 1965 роц╕. Це маштабна, пов╕льна та неймов╕рно насичена фреска, що розпов╕да╓ про сувору та самобутню землю - кра╖ну гуцул╕в, г╕рських мешканц╕в Сх╕дних Карпат, як╕ завдяки географ╕чн╕й ╕золяц╕╖ зберегли мову, фольклор та сво╓ «бачення св╕ту». По к╕лькох роках створення к╕нокартини «Кол╕р граната» п╕дтвердило ген╕альн╕сть ц╕╓╖ людини, яку майже не розум╕ли й мало хто любив. Дедал╕ р╕дше спалаху╓ св╕тло в очах Параджанова - ╕ в╕н зна╓ про це. Хоча ф╕льм просто-таки засл╕плю╓ нас. Це засл╕плення загальне, безсумн╕вне та беззастережне. Чудов╕, з огляду кадрування, зображення пов╕льно зм╕нюють одне одного, н╕би стор╕нки книги м╕н╕атюр, яку горта╓ рука чар╕вника. Параджанов занурю╓ нас у замкнутий св╕т: милування обличчями, що вимальовуються на тл╕ голо╖ ст╕ни, пробуджу╓ в пам'ят╕ полотно С╕мон Март╕н╕. Неквапливо пропливають похилен╕ голови, зм╕нюються сюрреал╕стичн╕ картини. Ось червона кров граната розлива╓ться по ст╕н╕, ваблячи до себе наш погляд; ось мережива потроху закривають скульптурне обличчя принцеси; ось Чолов╕к та Ж╕нка перед розк╕шним килимом, н╕би в театр╕, по черз╕ приходять, аби з╕грати роль, сповнену почуттями: це сама цив╕л╕зац╕я, що схиля╓ться перед святинями, пов╕льною ходою проходить перед нами. Картини хрон╕ки життя в╕рменського сп╕вця Саят-Нова н╕би в╕дд╕ляються на екран╕ кров'ю трьох гранат╕в: приношення в жертву курчат на церковних сходах; огляд прекрасних кабардинських коней; стр╕ла персидського принца, що знищу╓ найменший сл╕д культури на завойованих землях; б╕л╕ книги, як╕ зл╕тають здаху храму, неначе голуби; коротка та м╕стична сцена купання; спомин старого поета про загибель батьк╕в; урочиста поява ангела Смерт╕, всл╕д за яким з'явля╓ться муза, бест╕лесна та поважна, як ╕спанська ╕нфанта... В╕д рел╕г╕йно╖ святост╕ до суц╕льно золоченого барокового багатосл╕в'я. Залишаючись глухими до в╕рш╕в сп╕вця, що читаються грузинською, в╕рменською чи персидською мовами, ми поглина╓мо зображення. Останн╕ картини наповнюються певним сюрреал╕змом, схожим на сюрреал╕зм Бунюеля. ╤ разом з тим, як╕ чудов╕ картини вкарбовуються в наше схвильоване серце! Як см╕ливе вид╕ння поста╓ благородний храм Хагхибат, куди п╕д╕йма╓ться чорний катафалк Катол╕коса, довкола якого пов╕льно руха╓ться величезна отара - сл╕п╕ та глух╕ барани, мимов╕льн╕ статисти безсторонньо╖ ╤стор╕╖... ╤, можливо, найб╕льш вражаючий символ - мум╕я поета, грубо перев'язана кольоровою мотузкою, ╕з закритим обличчям, похована в крипт╕ мум╕я, що прислуха╓ться до ж╕ночого плачу ╕ зника╓ у вихор╕ пожовклого листя.


***


То чи справд╕ к╕но ╓ мистецтвом, яке ма╓ «право» ув╕йти до дисидентства? Чи правда, що засоби, яких воно потребу╓, надають авторов╕ твору ╕деолог╕чного заступництва? Можна лише констатувати: незважаючи на тотальний контроль над к╕нематограф╕чною продукц╕╓ю, в СРСР, вт╕м, збереглися дисиденти, що належать до сьомого виду мистецтва.

Десь там, в глибин╕ крипти, недоладно перев'язана мотузкою, мум╕я поета чека╓...


К началу...